Минає 77 років із того часу, як 22 червня 1941-го фашистська Німеччина віроломно напала на нашу землю від Чорного до Балтійського морів. Більше 3,5 мільйонів ворожих солдатів, озброєних найсучаснішою зброєю, маючи великий бойовий досвід, ринулись на нашу землю, знищуючи міста і села, безпощадно вбиваючі жінок, старих людей, дітей, вивозячи усе найцінніше з нашої держави.

У жорстоких боях із переважними силами ворога наші війська відступали, але все ж завдавали загарбникам відчутних втрат. Уся країна піднялась на боротьбу із ворожими солдатами. Високий патріотизм, любов до свого народу, до своєї землі, гнів та ненависть до фашистської навали допомогли нашому народу вистояти.

Евакуйовані з України, Білорусії у тил заводи почали у короткі терміни випускати та поставляти на фронт техніку і озброєння, формувались нові військові частини, створювались резерви.

Гасло «Усе для фронту, все для Перемоги!» стало головним критерієм життя радянського народу.

Жителі невеличкого селища Жовта Річка не залишились осторонь від історичних подій. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало близько 1900 жовтоводців. Із них: 1535 чол. рядових, сержантів, старшин, 365 – офіцерів. 320 жовтоводців загинули на фронтах війни.

Ми сьогодні низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя Радянського Союзу, льотчика-винищувача Коломойця Василя Миколайовича, кавалера трьох орденів Слави, учасника бойових дій Єфименка Миколи Опанасовича, жителів міста, які брали участь у звільненні Жовтих Вод, його околиць у Криворізькому та П’ятихатському напрямках від ворога. Це: Макрушин Василь Васильович, Буряк Сергій Григорович, Півень Павло Трофимович, Горбань Петро Васильович, Кузьменко Володимир Ксенофотович, Кривослицька Антоніна Федорівна, Бондаренко Євгенія Степанівна, Чайка Кирило Петрович, Кулаков Микола.

У селищі була створена і активно працювала підпільна група, яка вела підривну роботу проти окупантів. На жаль, через зраду усі учасники групи були розстріляні.

Ми знаємо, якою дорогою ціною дісталася нам Перемога. Але пам’ять про загиблих та померлих учасників бойових дій житиме у наших серцях вічно.

У жовтоводському меморіальному комплексі, у його братській могилі покояться останки 261 визволителя нашого краю, а прізвища 336 загиблих жовтоводців на різних фронтах відлиті на меморіальних плитах.

Проходять роки, все менше залишається учасників і свідків тих буремних подій. І тим цінніші їхні спогади про той страшний період нашої історії, очевидцями якого вони стали.

Хай назавжди залишиться у пам’яті народній історична правда про Велику Вітчизняну війну, що відображена в обелісках і меморіалах, у книгах і кінофільмах, на фото і картинах, у домашніх альбомах і спогадах живих учасників і свідків історичної трагедії нашого народу.

Хай цей жах ніколи не повториться! Миру, світлого сонячного неба, добра і щастя усім нам!

Л.В.Кучер, голова Жовтоводської організації ветеранів України.