22 січня Україна відзначає 101-шу річницю проголошення Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки – День Соборності України.

Ще кілька років тому це виглядало даниною певним сторінкам історії, важливим, але давно минулим. Цілісність країни здавалася безсумнівною, кордони непорушними, можливість окупації – немислимою.

Як же все перевернулося останнім часом! Цінність соборності ми почали розуміти тільки зараз. І кожна подія, кожен факт тих далеких часів оцінюються по-новому.

Так склалося, що впродовж століть українці були позбавлені власної державності. Після більш як століття по ліквідації Гетьманщини територія України була поділена між двома імперіями – частина належала Російській, а частина – Австро-Угорській. України, як такої, просто не існувало на політичній мапі світу.Так, внаслідок розвалу Австро-Угорщини на західноукраїнських землях постала нова держава – Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), а на східноукраїнських, після краху Російської імперії – Українська Народна Республіка (УНР).

22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого не залежною державою. Разом із тим Українська Національна Рада (УНРада), яка взяла у свої руки владу в західноукраїнських землях, заявила про намір створити національну державність і увійти у єдину соборну державу. 22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки українських земель в єдину Україну, яким утверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР в єдину соборну Українську державу.

Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час – автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбуласья тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.

Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. Із того часу в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.

У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі.

Враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави, День Соборності України відзначається відповідно до Указу Президента України від 21.01.1999 №42/99. У 2011 році це свято поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак 2014 року Указом Президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України.

Ми всі віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, її незалежність навіки залишатимуться непорушними. Адже саме в єдності дій та соборності душ ми можемо досягти величної мети – сильної й високорозвиненої, духовно багатої, вільної й демократичної, європейської України. І недаремно у тексті Акту Соборності утверджувалось: «Однині на всіх землях України, розділених віками – Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка».

Марина Котова, за інформацією з відкритих джерел.